230 років від дня народження Устима Кармелюка

/Files/images/кармалюк.jpg

У 2017 році виповнюється 230 років з дня народження Кармелюка. І в Національному культурному центрі України у м. Москві відбулася зустріч членів Українського молодіжногой клубу, на якій згадували цю історичну постать як людину непоборну духом, незламну тілом.

Устим Кармелюк (Кармалюк) народився 27 лютого (10 березня) 1787 року в селі Головчинці Літинського повіту Подільського воєводства (нині село Кармелюкове Жмеринського району Вінницької області).

Він володів грамотою та достатньо розумів російську, польську мови та ідиш. У віці 17 років його забрали до двору пана Пігловського. Хлопець був роботящий, але непокірний. Поміщик не міг пережити того, що його кріпак не дозволяв собою керувати, а тому вирішив позбутися його і у 1812 році віддав на 25 років до царської армії. Проте Устим Кармелюк втік і згодом очолив ватагу кріпаків та військових-дезертирів, яка нападала на маєтки панів.

У 1814 році очолив повстанський рух селян в Літинському, Летичівському й Ольгопільському повітах. У 1817 році жандарми схопили Кармелюка. Його засудили до страти, замінивши її в останню мить 25 ударами батогом і 10 роками каторги в Сибіру. Та Кармалюк втік із етапної в’язниці. Повернувшись на Поділля, продовжував боротьбу, доки його знову не схопили під час облави. Скориставшись знанням російської мови й відповідними документами, видавав себе під час слідства за солдата з Костроми. Витримка не зрадила його й тоді, коли слідчі привели рідних і до нього радісно кинувся його 8-річний син Остап. Невдовзі після того, як його запроторили у Кам’янець-Подільську фортецю, він організував разом з іншими в’язнями свою четверту втечу. Однак його поранили і прикували до кам’яного стовпа у вежі Юлія II (Папській), яку згодом назвали Кармелюковою.

У 1830-1835 роках селянський рух під проводом Кармелюка охопив усе Поділля, суміжні з ним райони Бессарабії, Волині та Київщини. У ньому брали участь близько 20 тис. селян, які здійснили понад 1000 нападів на поміщицькі маєтки.

Протягом 23 років боротьби повстанські загони Кармелюка здійснили понад 1 тис. нападів на поміщицькі маєтки. Захоплені у поміщиків гроші та майно роздавали селянській бідноті.

Кармелюка вбив із засідки шляхтич Рутковський. Стріляли, говорить переказ, не кулею, а срібним ґудзиком — тільки так можна убити характерника, тобто чаклуна, яким вважали отамана.

Тіло ватажка ще довго возили селами, щоб залякати селян. Поховали його в Летичеві (нині Хмельницька область), де 1974 року на постаменті-валуні поставили 5-метровий пам’ятник.

Образ Кармалюка відобразили у своїх творах Михайло Старицький, Стапен Васильченко, Марко Вовчок, Василь Кучер та інші. Фольклор про народного героя збирали Микола Костомаров і Тарас Шевченко (останній назвав його «славним лицарем»).

До наших часів дійшов лише опис зовнішності Кармалюка, а єдиний достовірний його портрет належить пензлю Василя Тропініна, відомий у кількох копіях, одна з яких зберігається в Ермітажі.

Кiлькiсть переглядiв: 126

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.